РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Золотоноша         Справа № 695/3744/23

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Степченка М.Ю. за участю секретаря с/з Шевченка В.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

28.09.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом про розірвання шлюбу, зареєстрованого з ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що вони з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі з 11.10.2002 р. Від шлюбу подружжя має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2008 р.н. Сімейні стосунки між подружжям фактично припинено, вони не проживають сім`єю та не ведуть спільного господарства. Сімейне життя не склалося, їх погляди на життя не співпадають, тому позивачка просить розірвати їх шлюб з відповідачем, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 05.10.2023 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву з обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

27.11.2023 р. до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Давигори С.А., в якому зазначено про визнання вимог про розірвання шлюбу, в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу просила відмовити, оскільки стороною позивача не додано документів, які б підтверджували понесення таких витрат. Також адвокат зазначила, що представник позивача не бере участі в справі, про що свідчить подана ним заява про розгляд справи в його відсутність. Крім того, заявлена позивачем попередня сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з категорією справи та її складністю.

Вирішуючи питання про можливість прийняття до розгляду відзиву, суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 178ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно з вимогами частин 7, 8 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи – отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копія позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду про відкриття провадження в справі отримані відповідачем 19.10.2023 р.

Натомість відзив сформований представником відповідача в системі «Електронний суд» 26.11.2023 р.

Відтак, суд констатує, що відзив на позовну заяву представником відповідача подано після закінчення процесуального строку, визначеного судом для його подання.

При цьому, представником відповідача не подано клопотання про продовження процесуальних строків на звернення до суду з відповідною заявою по суті справи.

За змістом статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд зауважує, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом заяв по суті справи з порушенням встановленого строку, – це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку на сторону відповідача).

У постанові від 28 квітня 2021 року в справі № 640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав сторін – учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Зважаючи на те, що відповідач завчасно отримав копію позовної заяви з доданими до неї документами; був обізнаним зі своїми процесуальними правами та строками їх реалізації; беручи до уваги той факт, що представником відповідача не доведено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення відповідачем відповідної процесуальної дії, строк на вчинення якої закінчився 03.11.2023 р., при цьому ним не подано клопотання про продовження процесуальних строків; суд вважає необхідним відзив на позовну заяву залишити без розгляду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, але її представник адвокат Король А.О. скерував до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, але скерував до суду заяву про визнання позовних вимог в часині розірвання шлюбу, натомість в частині судових витрат заперечував, розгляд справи просив здійснити в його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 11.10.2002 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 11.10.2002 р. у виконкомі Чапаєвської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за актовим записом №12, після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка – ОСОБА_4 та дружини ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За приписами ч. 3ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З`ясувавши обставини справи суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, сімейних відносин сторони не підтримують, вони не пов`язані спільним побутом та бюджетом, взаємні почуття між ними втрачені і примирення між сторонами неможливе, разом не проживають, як сім`я. Крім того, на думку суду, подальше перебування їх у шлюбі буде шкодити їхнім інтересам.

Частиною третьоюстатті 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1ст. 110 СК України). Частиною 2 ст. 112 СК Українивстановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.

Квитанцією від 28.09.2023 р. стверджено понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1073,60 грн. Інших доказів щодо понесення інших судових витрат, у тому числі витрат на правничу професійну допомогу стороною позивача не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету підлягає поверненню позивачці 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 536,80 грн.

Керуючись ст.ст.141, 354 ЦПК України та ст.ст.104,112, 113 СК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 11.10.2002 р. у виконкомі Чапаєвської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за актовим записом №12 – розірвати.