ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року                   м. Київ

справа № 161/16441/20             провадження № 51-5373км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030010002399, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

Вирішено питання про долю речових доказів та стягнення судових витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 26 червня 2020 року близько 16:00 через мобільний додаток «Telegram» у невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка використовує нікнейм « ІНФОРМАЦІЯ_2 », незаконно придбав без мети збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено, – амфетамін. Після цього, ОСОБА_6 01 липня 2020 року близько 12:30 у відділенні № 2 ТОВ «Нова пошта», що по вул. Шевченка, 88 у м. Луцьку отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи посилку з речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, – амфетамін масою 7,4900 г, що є великим розміром, та яку, незаконно зберігаючи при собі без мети збуту, виніс на прилеглу до вищевказаного поштового відділення територію, де продовжував незаконно зберігати до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції під час огляду місця події цього ж дня о 13:39.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Аргументуючи свою позицію, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно та в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України відмовив у задоволенні клопотання прокурора про дослідження доказів обвинувачення.

Стверджує, що доводи його апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду належним чином не розглянула, не навела переконливих мотивів на їх спростування, зокрема, з приводу умислу ОСОБА_6 на придбання, зберігання психотропних речовин у великих розмірах з метою збуту, а тому оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК України

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Ухвала апеляційного суду – це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Вказаних вимог закону апеляційним судом дотримано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_6 інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В ході судового розгляду місцевий суд, дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази та надавши їм відповідну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що у обвинуваченого не було умислу на збут психотропної речовини, що була у нього вилучена, а тому протиправні дії останнього підлягають кримінально правовій кваліфікації за ч. 2 ст. 309 КК України.

Зокрема суд, взяв до уваги те, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження правильності кваліфікації інкримінованого ОСОБА_6 злочину не містять жодної інформації щодо фактів (факту) збуту психотропних речовин обвинуваченим, оперативні закупівлі психотропної речовини не проводилися, відповідних домовленостей щодо збуту іншим особам не задокументовано, засобів для упакування чи розфасування психотропної речовини органом досудового розслідування не виявлено та не вилучено.

При цьому зазначив, що одна лише вилучена велика кількість психотропної речовини в даному випадку, за відсутності інших доказів, не може бути визначальним доказом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім цього, в противагу аргументам сторони обвинувачення, суд із показань обвинуваченого встановив, що останній протягом тривалого часу вживає психотропні речовини та пройшов курс амбулаторного лікування внаслідок вживання стимуляторів (амфетамінів), що підтвердив довідкою.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду в частині кваліфікації протиправних дій та міри призначеного покарання, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій стверджував, що місцевим судом не надана належна оцінка доказам і надані фактичні дані свідчать про те, що обвинувачений придбавав психотропні речовини саме з метою їх збуту.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення відповідно до вимог ст. 404 КПК України, належним чином перевірив аргументи апеляційної скарги прокурора, навів переконливі мотиви для їх спростування та підстави, через які залишив скаргу без задоволення.

Так, колегія судів апеляційного суду зазначила, що висновок суду про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 309 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах, а наведені прокурором твердження є такими, що не заслуговують на увагу.

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що показання ОСОБА_6 про відсутність у нього мети збуту психотропної речовини знайшли своє об`єктивне підтвердження у показаннях допитаних у суді першої інстанції свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були залучені в якості понятих до проведення огляду місця події. При цьому, у матеріалах провадження була відсутня будь-яка інформація про збут, чи намір збуту ОСОБА_6 психотропної речовини.

Крім цього, апеляційний суд погодився із висновками, що протокол огляду місця події від 01 липня 2020 року, висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №563 від 22 липня 2020 року та висновок судово-психіатричної експертизи №227 від 31 серпня 2020 року не доводять факту наявності у обвинуваченого умислу, передбаченого ст. 307 КК України.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що на вирішення експертам органом досудового розслідування питання про вживання ОСОБА_6 наркотичних засобів чи психотропних речовин взагалі не ставилось і як наслідок, експертами не досліджувалось

Із урахуванням встановлених місцевим судом фактичних обставин справи, колегія суддів апеляційного суду погодилась із тим, що ОСОБА_6 не мав наміру продавати вилучену у нього психотропну речовину навіть з огляду на її великий розмір, а доказів про зворотне сторона обвинувачення не надала.

Що стосується аргументів прокурора про порушення судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, то слід вказати наступне.

Вищевказаною нормою процесуального закону встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.

При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження.

Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження всіх доказів у справі не свідчить про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.

Водночас, під час апеляційного розгляду за скаргою сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції розглянув клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та відмовив у його задоволенні через відсутність визначених законом підстав.

До того ж, суд апеляційної інстанції погодився із оцінкою досліджених у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції доказів та не надавав їм іншої оцінки.

Оскільки така позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду, що прослідковується у постановах від 7 жовтня 2021 року (справа № 521/6316/17, провадження, № 51-4669км19), від 23 листопада 2021 року (справа № 752/7624/18, провадження, № 51-10107км18) та від 30 листопада 2021 року (справа № 450/4029/18, провадження, № 51-3776км21) колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не допустив порушення вимог кримінального процесуального закону.

Посилання сторони обвинувачення на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 317/3499/19, від 09 серпня 2022 року у справі № 761/13024/18, від 21 липня 2022 року у справі № 161/5821/21, від 27 січня 2022 року у справі № 220/237/20, від 02 грудня 2021 року № 310/9371/19 є неспроможними, оскільки обставини вчинення злочинів у тих кримінальних провадженнях не є релевантними до тих, які були встановлені місцевим судом у даній справі.

Зокрема, у вказаних кримінальних провадження було встановлено не тільки факт вилучення значної маси психотропних чи наркотичних речовин, яка є значно більшою, ніж та, що відшукали у ОСОБА_6 , але й факти її розфасування та конкретні домовленості про збут.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та узгоджується з вимогами статей 370 та 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, які тягнуть за собою безумовне скасування оскаржуваного судового рішення при розгляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення